Стандарт ISO 22000 для багатьох організацій харчового ланцюга є основою для побудови системи управління безпечністю харчових продуктів і часто являє собою введення в сертифікацію стандартів, що діють в рамках Глобальної ініціативи з безпеки харчових продуктів (GIFS). Зміни, внесені в нову редакцію ISO 22000:2018, дозволяють більш ефективно розвивати систему управління безпечністю харчових продуктів, в тому числі за рахунок інтеграції з вимогами, встановленими іншими стандартами. Адаптація і розвиток системи управління безпечністю харчових продуктів полегшується застосуванням такого інструменту, як контексту організації, який на додаток до HACCP враховує організаційні ризики.

Контекст організації – вимога, інтегрована з ISO 9001, потребує від організації розуміння потенційно своїх сильних та слабких сторін у зовнішньому та внутрішньому середовищі, розуміння важливих моментів, які можуть вплинути позитивно або негативно на те, як організація управляє своїми зобов'язаннями. Дійсно важливим питанням є питання про те, що впливає на здатність організації досягати стратегічних цілей, які вона ставить в рамках своєї системи менеджменту безпеки харчових продуктів і в тому числі виконувати зобов'язання в рамках політики щодо безпеки харчових продуктів.

    Під час організації оцінки потенційно своїх сильних та слабких сторін, організація повинна брати до уваги широкий спектр чинників, які можуть мати вплив на систему менеджменту безпеки харчових продуктів, зокрема, в питаннях їх структури, області поширення, впровадження та функціонування. При оцінці потрібно враховувати діапазон факторів:
  • Соціальний;
  • Економічний;
  • Національний;
  • Урядовий;
  • Технологічний;
  • Політичний.
    Організація повинна брати до уваги і усвідомлювати потреби «зацікавлених сторін» як внутрішніх, так і зовнішніх. До них відносять:
  • Працівників;
  • Підрядників;
  • Клієнтів / Замовників;
  • Постачальників;
  • Органи контролю;
  • Акціонери;
  • Сусідні об'єкти;
  • Некомерційні організації;
  • Вищі органи.

Зрозуміло, що необхідний облік середовища організації і потреб зацікавлених сторін повинен співвідноситися з областю поширення системи і стандартом, але оцінка повинна бути відповідною і пропорційною.

Розуміння вимог та очікувань між зацікавленими сторонами створює основу для підвищення результативності системи менеджменту безпеки харчових продуктів, досягнення поліпшених результатів і запобігання негативних наслідків.