Стандарт ISO 22000 для багатьох організацій харчового ланцюга є основою для побудови системи управління безпечністю харчових продуктів і часто являє собою введення в сертифікацію стандартів, що діють в рамках Глобальної ініціативи з безпеки харчових продуктів (GIFS). Зміни, внесені в нову редакцію ISO 22000:2018, дозволяють більш ефективно розвивати систему управління безпечністю харчових продуктів, в тому числі за рахунок інтеграції з вимогами, встановленими іншими стандартами. Адаптація і розвиток системи управління безпечністю харчових продуктів полегшується застосуванням такого інструменту, як контексту організації, який на додаток до HACCP враховує організаційні ризики.
Контекст організації – вимога, інтегрована з ISO 9001, потребує від організації розуміння потенційно своїх сильних та слабких сторін у зовнішньому та внутрішньому середовищі, розуміння важливих моментів, які можуть вплинути позитивно або негативно на те, як організація управляє своїми зобов'язаннями. Дійсно важливим питанням є питання про те, що впливає на здатність організації досягати стратегічних цілей, які вона ставить в рамках своєї системи менеджменту безпеки харчових продуктів і в тому числі виконувати зобов'язання в рамках політики щодо безпеки харчових продуктів.
- Під час організації оцінки потенційно своїх сильних та слабких сторін, організація повинна брати до уваги широкий спектр чинників, які можуть мати вплив на систему менеджменту безпеки харчових продуктів, зокрема, в питаннях їх структури, області поширення, впровадження та функціонування. При оцінці потрібно враховувати діапазон факторів:
- Соціальний;
- Економічний;
- Національний;
- Урядовий;
- Технологічний;
- Політичний.
- Організація повинна брати до уваги і усвідомлювати потреби «зацікавлених сторін» як внутрішніх, так і зовнішніх. До них відносять:
- Працівників;
- Підрядників;
- Клієнтів / Замовників;
- Постачальників;
- Органи контролю;
- Акціонери;
- Сусідні об'єкти;
- Некомерційні організації;
- Вищі органи.
Зрозуміло, що необхідний облік середовища організації і потреб зацікавлених сторін повинен співвідноситися з областю поширення системи і стандартом, але оцінка повинна бути відповідною і пропорційною.
Розуміння вимог та очікувань між зацікавленими сторонами створює основу для підвищення результативності системи менеджменту безпеки харчових продуктів, досягнення поліпшених результатів і запобігання негативних наслідків.